Гайморит
Гайморит - це запальне захворювання верхньощелепних пазух носа, при якому в них накопичується гнійний секрет. Захворювання носа і навколоносових пазух є найбільш поширеною патологією верхніх дихальних шляхів. Гострий і хронічний гайморит займає друге місце за поширеністю серед ЛОР-патологій. Не менш 10% населення в Росії щорічно хворіють гайморитом, і їх кількість постійно підвищується.
Зростанню захворюваності сприяє несприятлива екологічна обстановка, збільшення кількості респіраторних, вірусних інфекції і алергічних захворювань, а також загальне зниження імунітету у дорослих і дітей. Найчастіше запалення пазух носа відбувається на тлі або через деякий час після перенесеної вірусної інфекції.
Причини виникнення гаймориту
У більшості випадків розвиток запалення пазух носа може бути спровоковано проникненням інфекції, на тлі грипу, ГРВІ, запальних захворювань ротової порожнини та носа, а також викривленням носової перегородки, вродженої вузькістю носових ходів, аденоїдами, або алергічною реакцією. Також причинами гаймориту можуть бути:
- зниження імунітету;
- травма носа або пазух носа;
- бактеріальна інвазія;
- наявність хронічної внутрішньої інфекції;
- хронічні захворювання ЛОР-органів і дихальної системи;
- алергічні реакції;
- безконтрольне застосування назальних засобів;
- новоутворення в пазухах або порожнини носа і т.д.
Класифікація захворювання
Гайморит може бути катаральним (для якого характерно рясне виділення ексудату пазух), а також гнійним (всередині пазух накопичується гнійний вміст). Крім того, запалення може бути:
- ексудативним, з рясним утворенням серозного, слизового або гнійного вмісту;
- продуктивним, що виникає внаслідок патологічних змін внутрішнього шару гайморових пазух - поліпів, атрофії, гіперплазії слизової.
Залежно від причини, що викликали запалення гайморит може бути:
- ондогенним (розвивається через патологій зубів верхньої щелепи);
- травматичним (виникає внаслідок травм);
- поліпозний (через поліпозносиндромом утворень в пазухах носа);
- алергічний (настає внаслідок алергічної реакції);
- вазомоторний (не викликавши конкретної причиною) і ін.
- Гайморит може бути одностороннім (виникають в одній пазусі) або двостороннім, що зачіпають обидві верхньощелепні пазухи носа. Найбільш поширені поліпозний і гнійний гайморит.
Симптоми захворювання
Захворювання може бути гострим або мати хронічний перебіг. Гострий гайморит зазвичай проявляється закладеністю носа і слизисто-гнійними виділеннями з носа, болем в області пазухи, що підсилюється при пальпації, сильним головним болем. Носове дихання порушується, хворий дихає переважно ротом, змінюється голос (з'являється гугнявість). Виділення з носа спочатку серозні, рідкі, потім стають в'язкими, каламутними, зеленуватими.
Гостре запалення супроводжується підвищенням температури тіла з явищами загальної інтоксикації (слабкістю, головним болем, втратою апетиту). При цьому набрякають і припухають очі і щоки, з'являється інтенсивний біль в області пазух і крил носа, у міру розвитку захворювання гнійні виділення стають рясними. Для хронічного перебігу характерна більш змащена картина. Симптоми менш виражені, при цьому запальний процес може бути досить серйозним і вимагає якісного лікування.
Ускладнення гаймориту
Своєчасно розпочате лікування дозволяє уникнути різних ускладнень гаймориту. У числі яких менінгіт, отит, абсцес мозку, а також призвести до виникнення запалення оболонок серця (перикардиту, міокардиту), нирок (пієлонефриту, гломерулонефтріта).
Діагностика захворювання
ГайморітЛеченіе гаймориту займається лікар оториноларинголог. На підставі скарг пацієнта, лікар проводить загальний огляд носової порожнини і пазух носа. При гаймориті спостерігається загальний набряк, запалення, гнійні виділення з пазух носа. Додатково проводиться рентген дослідження верхньощелепних пазух, на знімку при гаймориті спостерігається характерне потемніння. Для уточнення діагнозу і визначення характеру виділень проводиться діагностична пункція вмісту пазухи. Наявність і ступінь розвитку запального процесу можна визначити за допомогою аналізів крові і сечі.
Для диференційованої діагностики типу і характеру запалення проводиться - КТ, ендоскопічне дослідження пазух носа, УЗД, МРТ, цитологічне дослідження патологічного відокремлюваного і визначення його чутливості до антибіотиків і інші дослідження. При алергічної природі гаймориту необхідні дослідження для виявлення типу алергену. Комплексна діагностика захворювання допомагає лікарю не тільки виявити гайморит, а й визначити найбільш ефективне лікування патології.
Лікування гаймориту
Ефективність лікування безпосередньо залежить від правильної діагностики виду захворювання. Причини і види захворювань можуть бути настільки різні, що і способи лікування можуть відрізнятися принципово.
Лікування захворювання може бути:
- пункційним (застосовується для видалення патологічного вмісту пазух носа) найчастіше для видалення гнійного вмісту пазух носа,
- беспункціоним або промивання пазух носа за допомогою ЯМИК-катетера, процедури «кукушка» або промивання носової порожнини по Проетцу, промивання пазух носа антисептичними розчинами
- хірургічним, яке застосовується для усунення деформації носової перегородки або новоутворень пазух носа (поліпів), аденоїдів.
- У складі комплексної терапії запалення пазух застосовуються антибактеріальні, антигістамінні, протизапальні засоби. Також широко використовуються фізіопроцедури - УВЧ, УФО, лазерна і магнітолазерна терапія, інгаляції та ін. На початковому етапі або якщо патологія протікає в легкій формі, найчастіше застосовується консервативна терапія.
Якщо протягом 2-3 діб медикаментозна терапія не дає позитивних результатів, або стан хворого погіршується, то в цьому випадку, лікар приймає рішення зробити пункцію синуса для видалення гною. Це складне втручання, що має ряд протипоказань. Воно вимагає відповідного і високої кваліфікації фахівця, щоб уникнути ускладнення. Якщо пункція проведена правильно, з дотриманням всіх необхідних правил, побічних явищ не виникає.
Рейтинг топ-5 ліків:
При лікуванні гострих і хронічних гайморитів лікарі призначають препарати різних фармакологічних груп. Ми обговоримо самі часто призначаються таблетки від гаймориту, що застосовуються в дорослому практиці або у підлітків.
1. Амброксол
Випускається у формі таблеток, в тому числі діспергіруемих (розчинних), сиропів, розчинів для інгаляцій. Продається без рецепта лікаря. Основна діюча речовина - амброксол, володіє секретолітичним ефектом, стимулює відділення менш в'язкого мокротиння, яка швидше виділяється з придаткових пазух. Допомагає усунути закладеність носа, гугнявість голосу, відчуття тиску в пазухах.
Показання:
- в комплексній терапії гострих і хронічних гайморитів для полегшення відтоку секрету, його розрідження;
- для посилення дії антибіотиків, протизапальних засобів.
Протипоказаний препарат при вагітності (1 триместр), при лактації і у дітей до 6 років, у пацієнтів з мальабсорбцією лактози і мальтози. Обережно потрібно приймати при проблемах нирок і печінки, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки.
Препарат несумісний з алкоголем, заборонено призначать його спільно з протикашльовими препаратами - може загрожувати серйозними ускладненнями. З побічних ефектів відзначають проблеми з травленням, сухість у роті, головний біль.
2. АЦЦ
Випускається в різних дозуваннях і формі лонг, у вигляді шипучих таблеток, порошків для приготування розчину, сиропів для прийому всередину. Продається без рецепта лікаря, основна діюча речовина - ацетилцистеїн. Препарат має муколітичних ефектом, допомагає в розрідженні та активному виведенні густого слизу з придаткових пазух, що зменшує закладеність, набряк і запалення.
Показання до прийому:
- гострі і хронічні гайморити з закладенням носа, скупченням густого секрету в пазухах;
- синусити з трудноотделяющейся секретом в порожнині пазух;
- комплексне лікування патологій придаткових пазух.
Протипоказаний препарат при вагітності лактації, у дітей до 6 років (для таблеток і гранул), на тлі алергії до компонентів, при виразковій хворобі шлунка або кишечника, виділення крові з мокротою, при підозрі на легенева кровотеча. Обережно потрібно застосовувати ліки при бронхіальній астмі і гормональних розладах.
Несумісний з алкоголем, заборонений до прийому спільно з препаратами, що пригнічують кашель через можливість формування серйозних ускладнень. Добре комбінується з антибіотиками, протизапальними препаратами, в тому числі рослинного походження.
3. Синупрет
Препарат випускається в таблетках і краплях. Продається в аптеках без рецепта спеціаліста. Відноситься до групи протизапальних, секретолітичними і протинабрякових препаратів рослинного походження з комбінованим ефектом. Основу ліки становить комбінація з екстрактів лікарських рослин - кореня тирличу, квіток первоцвіту, бузини, трави щавлю та вербени.
Показаний при:
- гострих і хронічних синуситах з утрудненням виведення слизу;
- підсилює ефект антибіотиків та протизапальних препаратів.
Заборонено до прийому у дітей до 6 років, вагітних і годуючих, а також при алергії на компоненти препарату. З побічних ефектів можна виділити розлади травлення і алергічні висипання.
4. Амоксиклав
Препарат випускається у формі диспергуючих, звичайних таблеток, порошку для приготування суспензії, порошків для приготування розчинів для ін'єкцій. Опускається з аптек за рецептом лікаря. Діючі речовини - амоксицилін з клавулановою кислотою. Препарат з групи захищених пеніцилінів, антибіотик з широким спектром антимікробної активності, ефективний проти більшості збудників, зазвичай провокують гайморити. Володіє бактерицидною ефектом відносно мікробів, провокує руйнацію клітинної стінки.
Показання:
- при гострих гайморитах з набряком пазух, скупченням слизу і нагноєнні;
- при хронічних гайморитах в стадії загострення;
- при інфекційних ураженнях носоглотки, які ускладнюються ураженням придаткових пазух.
Протипоказаний при алергії до антибіотиків пеніцилінової групи, до 2-х років, при підозрі на інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз, при холестатичних желтухах. Препарат має призначати тільки лікар, після визначення інфекційної природи запалення. Дозування і режим прийому, тривалість курсу визначає фахівець.
Препарат несумісний з алкоголем, при одночасному використанні бактериостатических антибіотиків ефект може різко знижуватися. Серед побічних ефектів лідирують розлади травлення, головний біль, загальна слабкість.
5. Сумамед
Препарат випускається в таблетках і капсулах, порошках для приготування суспензії. Відпускається з аптек за рецептом лікаря, основна діюча речовина - азитроміцин, антимікробний препарат з групи макролідів. Мають бактерицидний ефект, активно пригнічують ріст патогенної мікрофлори в носоглотці і придаткових пазухах носа, мають пролонговану ефектом, що дозволяє скоротити курс лікування до 3 - 5 діб.
Показання до прийому:
- гострі гайморити, пансінусіти, спричинені чутливою до азитроміцину флорою;
- загострення хронічних гайморитів з набряком, утрудненням носового дихання, гнійним вмістом пазух;
- ускладнення респіраторних інфекцій з розвитком синуситів
Протипоказаний при алергії до макролідних антибіотиків, при важких патологіях печінки і нирок, ураженні травного тракту. Призначати препарат повинен тільки лікар з урахуванням чутливості мікробів до антибіотиків.
Препарат несумісний з алкоголем, з побічних ефектів варто виділити травні розлади, алергії, головні болі.
Як вибрати таблетки від гаймориту
При підборі таблеток для лікування гаймориту, лікар керується кількома критеріями. Препарати повинні бути безпечні й ефективні, мати мінімальні побічні дії і володіти антимікробною дією, пригнічувати запалення, нормалізувати виділення слизу, допомагати в поліпшенні її відтоку з пазух і зменшувати набряк слизових. Терапія проводиться відразу декількома препаратами, які комбінують між собою в залежності від вихідної причини. Це можуть бути антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати, засоби для розрідження і виведення мокротиння, антигістамінні засоби, інгаляції.
Також необхідні і додаткові заходи, рекомендовані лікарем, які підсилюють ефект препаратів.
Інші статті по темі:
https://www.apteka.ua/article/13420
https://www.piluli.ru/disease/gaymorit
Нижче в цьому розділі Ви можете знайти, ознайомитись з інструкцією та замовити необхідні ліки для лікування гаймориту:
- Амброксол
- Амоксиклав
- АЦЦ
- Синупрет
- Синуфорте
